<<< вернуться к статье "Глупости Чарлза Лютвиджа Доджсона"

Курзу-Верзу (пер. М. Лукаша)

Був смажень, і швимкі яски
Спіралили в кружві, 
І марамульки йшли в псашки,
Як трулі долові.

"Мій сину, бійсь Курзу-Верзу,
То зубий дряполап!
Не знайся з птицею Зу-зу
І велезнем Хап-Хап!"

Меча-штрича він в руки взяв,
Тропив ворожий слід,
І в думній тужі спочивав
Під дервом діодід.

Та раптом - цвист! оглушний цвист!
Кругом погонь вашить,
В тримучім лісі никне лист -
Курзу-Верзу телить!

Він раз мечем! він два штричем,
Аж кервиться торва!
І барбаризнула з плечей
Сміюцька долова!

"Ти вбив грозу Курзу-Верзу?
Ти, слинку, чудодець!
"О лавний день! Стрибай пісень,
Тодімо у ханець!"

Був смажень, і швимкі яски
Спіралили в кружві,
І марамульки йшли в псашки,
Як трулі долові.

Бормоглуп (пер. М. Коливай)

Блищалось, слизі лабузьки
На хвиді кружали й спірли,
Дражнилки всі були дзузьки,
І миги застрімли.

«Не знайся з Бормоглупом, син!
Щелепи - бряк, когтяки - кряк!
Пташина Джуджуб - зась, і ще –
Сварлимий Бандохряк!»

Він в руку взяв вихрятель-меч
І довго ворога шукав,
Спочив під деревом Там-Там,
Там думу провтикав.

А поки він стояв-куняв,
Вже Бормоглуп - вогонь в очах –
Зі свистом лісом проганяв,
Бормочучи в кущах.

Раз-два, раз-два. І знов, і знов
Вихрятель-меч захрумотів.
Балду він зніс, в руках поніс, -
Стрибав і хихотів.

«То вбитий хижий Бормоглуп?
О, йди до мене, сяйний син!
Це знаний день! Дзелінь-Дзелень!»
Сміявсь він без зупин.

Блищалось, слизі лабузьки
На хвиді кружали й спірли,
Дражнилки всі були дзузьки,
І миги застрімли.

Бурмозвій (пер. І. Коваль)

Шов печір. Яштпорки слибкі
В трамичці дзигали якраз
Свистали свердлов'ї бідкі
І звинки мрюкали весь час.

«Бійсь Бурмозвія, сину мій –
Рвуть кігті, щелепи кліщать –
І страхожись його обійм,
Що все на світі вщент трощать».

У руку воїн меч стрий взяв:
Здавна шукав врага собі,
І попід теревом устав
З думками про майбутній бій.

Німчазно свій тягар він ніс,
А Бурмозвій з вогнем в очах
Зі свистом пролітав крізь ліс
І мимрив, туркотів, бурчав.

Раз-два! Раз-два! Наскрізь! Удар!
Навпіл стерний клинок рубав.
І взявши голову, як збар,
У радощах герой вертав.

«Ти Бурмозвія подолав?
Прилинь до серця, хлопче мій!
Знаметний день! Шесть і Гвала!
Святкуй, звитяжець, і радій!»

Шов печір. Яштпорки слибкі
В трамичці дзигали якраз
Свистали свердлов'ї бідкі
І звинки мрюкали весь час.

Жабохряк (пер. Г. Висоцької)

В яснечір слизіли штапки,
Кружли в деленій зелеві,
І фрусяли на всі боки,
І щурили кві-кві.

«Ой сину, вкусить Жабохряк!
Зубами-гар! А клешні-хряп!
І Джумбоптах, і Бандохап,
Що їх бояться всяк».

Син вертомеч узяв до рук
І довго шуки ворогав,
Ліг коло дерева Тук-Тук
Ідумудумував.

А поки він думачив дум,
То Жабохряк з вогнем в очах,
Здійнявши дісом ликий шум,
Прилепетів, бурчах.

І штурх, і штрик!
І раз, і два!
Стікає кров'ю змієгад.
Вже в сина в торбі голова,
І рад спішить назад.

«Ти Жабохряка поборов?
Радітися пора прийшла!
Іди цьом-цьом!
Щоб був здоров.
Тобі хвара! Ула!".

В яснечір слизіли штапки,
Кружли в деленій зелеві,
І фрусяли на всі боки,
І щурили кві-кві.

См. также:

Русские переводы стихотворения Л. Кэрролла "JABBERWOCKY"/"Бармаглот" >>>